Тема. Творчість К. Білокур.

Мета. Ознайомити членів гуртка та всіх запрошених учнів з основними біографічними даними К. Білокур, з її художнім доробком; розкрити значення творчості художниці в мистецькому світі України ХХ ст.; вчити дітей робити аналіз та опис картини, розвивати їх художні смаки, уяву, мислення; виховувати в дітей любов до прекрасного, вміння розуміти та оцінювати його.

Обладнання. Ілюстративний матеріал з репродукціями картин К. Білокур, натюрморт "Снідання" та фрагмент "Колгоспного поля", музика.

Хід заняття

            Епіграф:

            "Білокур належала до тих людей, що берегли національну культуру, берегли коріння. Вона, як і Шевченко, до якого зверталася в молитвах, сіль землі української"

                                                                                         Т. Яблонська

(Лине журлива народна мелодія)

Керівник гуртка. Чудові полотна самобутньої художниці із народу К. Білокур втілили в себе красу живописної української природи, широкі лани, щедрі дарунки землі і розмаїття квітів.

                   Заплющимо на хвильку очі, і хай наша уява перенесе нас в стольний град Київ, де у самій золотоверхій дзвіниці, дзвіниці Києво-Печерської лаври, розташований Музей українського декоративного прикладного мистецтва, а на другому поверсі – зала К. Білокур.

Ведучий. Гостинно розчинились двері, запрошуючи нас на вернісаж, куди з волі художниці завітали півонії та чорнобривці, збіглися до гурт лугові, польові та садові квіти і під її чарівним пензлем із недовгого свого буття перебрались до безсмертного раю.

                   Хто ж вона, ця чарівниця, що так майстерно зуміла перетворити на поезію город, соняшники, червонобокі яблука, маки, зробити незвичним те, що здається звичайним?

Керівник. Життєвий та творчий шлях К. Білокур, ровесниці нашого століття – нелегкий. Пройшов він у селі Богданівні на Київщині, де 7 грудня 1900, якраз на святої великомучениці Катерини, народилось дівчатко в бідній селянській родині Білокурі, яке і нарекли згодом Катрусею. Ще маленькою хтось подарував їй букваря і дівчинка самотужки навчилась читати і писати. На цьому її освіта закінчилась, бо коли прийшов час іти Катрусі до школи, батьки порадились і вирішили: "Навіщо Катрю віддавати віддавати до школи, коли вона й сама може вчитись та й прясти пора вже допомагати і чоботи будуть цілі".

                   Дуже рано проявляється в дівчини хист до малювання. Ні олівців, ні паперу у той час ніде було дістати, то ж долю майбутньої художниці вирішили вглиб з печі та шмат домотканого полотна.

Ведучий. "То було вкраду в матері білого полотна та візьму вуглинку, та залізу куди-небудь у затінок, щоб мене ніхто не бачив і не чув, та й почну виводити чорним по білому: і хати, і млини, і дерева. А іноді на мене так найде, що почну малювати щось таке, як ото кажуть, фантастичне, то смішне, то страшне, а іноді таке дивовижне, що й надивитись не можу. І розвішаю я ті твори свої в тім затінку, і дивуюсь із них, і плачу над ними, і регочусь, як дитина".

Керівник. Марно намагалися батьки відвернути доньку від "безглуздого", за їхнім висловом, заняття. Ні благання, ні перешкоди – ніщо не могло збити її з обраного шляху. Вдень працювала  в полі, а ввечері поралася коло господарства, керувала драмгуртком села, сама виступала на сцені. Проте у цьому вирі життя Катерина знаходила час для оволодіння секретами мистецтва.

Ведучий. "Куди я не піду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, слідом за мною. Та й спати я ляжу, а воно мені вчувається, а воно мені ввижається, та ніби щось до мене промовляє, щоб я його (нічого) малювала та чи на папір, чи на полотно клала".

Керівник. Ідеалом художниці був великий Шевченко. Якось вдалось Катерині побувати на Шевченковій могилі. Як перед сповіддю стояла вона на колінах перед високою постаттю поета.

                   Постійний пошук краси, вміння бачити незвичайність у звичайному й повсякденному, жарке прагнення стати митцем, відданість улюбленій справі та закоханість у рідну землю створили з Катрі Художника.

                   Настав час, коли Богданівка стала мистецькою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької селянської хати рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія, сповнена магічної сили, фантастичної краси.

                                      Богданівна... Не Богом дане,

                                      Не чортом прокляте село,

                                      А та земля, де на світанні

                                      Багато квітів розцвіло.

(Г. Чубач "Діти К. Білокур)

                   Увесь творчий шлях К. Білокур можна поділити на три періоди: ранній, 40-і роки – вершина творчості, 50-і роки – заключний. Попрошу юних мистецтвознавців зупинитись на кожному з них.

Члени гуртка:

1. Перші роботи К. Білокур 20-30-их рр. Ще мають учнівський характер. Виконані вони вугіллям на шматочках полотна (а ще рослинними фарбами власного виробництва: столового буряка, бузини, калини, цибулі, трав). З робіт олійними фарбами маємо лиш дві – портрет Олі Білокур та колгоспниці Тетяни Бахмач. В цих роботах художниця зуміла передати головне, що має бути на портреті – характер людини, її настрій.

2. Друга половина 30-х – радісний та результативний період у творчості художниці. Вона знаходить свій жанр, поступово опановує техніку живопису та художню майстерність. Роботи цього періоду "Квіти за тином", "Квіти", "Берізка" свідчили про неабияке обдарування та творчі можливості.

3. Особливо для художниці були 40-і роки. З-під пензля виходять кращі твори: "Цар-колос", "Буйне", "Колгоспне поле", "Квіти в тумані", "Польові квіти", "Півонії".

4. Післявоєнні роки були для художниці періодом творчого розквіту таланту. Найвидатніші картини "Цар-колос", "Колгоспне поле". Сюжет останньої картини підказала Катрі її подруга. Марія Добродійка, у якої два Івани-трактористи (син і чоловік) не повернулись з війни. Світанок. Прохолода перед сходом сонця. Із-за тину пнуться квіти. У прогалині – колгоспне поле. А ще видно рубець на картині – полотно було покраяне на сорочку, то мусила зшивати.

5. У 50-ті роки вийшли натюрморти "Богданівські яблука", "Снідання", "Квіти та виноград" та ін. У 1954 році на виставці у Парижі її твори приголомшили французів, а з Лувра зникла одна з її робіт.

Керівник. Тяжка, невиліковна хвороба давала про себе знати, забирали останні сили та енергію. Помирала самотньо, плакав молодий лікар, адже знав, що помирає талант, а вдіяти нічого не міг.

                   9 червня 1961 р. не стало талановитої художниці. Вона померла на 61 році життя. У Боданівці стоїть скромний пам’ятник – пам’ятник жінці-трудівниці, жінці-митцю. Наш народ береже пам’ять про К. Білокур. До 90-річчя з дня народження художниці режисер В. Василенко зняв художній фільм "Буйна", де головну роль зіграла Раїса Недашківська. У музеї, де ми з вами уявно побували знайшли місце її твори, такі прості і зрозумілі людям, бо саме вони і є тією красою, що світ врятує.